Охорона і збереження пралісів НПП «Синевир»


pralis.jpg     pralis2.jpg

Україна стала членом Конвенції про природну спадщину з 1988 року. Національним природним парком «Синевир» з 2005 по 2010 рр. підготовлені вихідні матеріали та наукове обґрунтування по пралісах. Протягом останніх років було проведено рекогнасціровочне обстеження та наукове дослідження пралісових ділянок на території парку вченими Інституту ботаніки ім. М.Г.Холодного НАН України на підтвердження даних про наявність пралісів.

Працівникам національного парку необхідно докласти максимум зусиль для відображення пралісів в наукових роботах для того щоб таке визнання відбулось на основі наукового обґрунтування, експертного аналізу вченими Світового значення, щоб увійти в найпрестижніший перелік природних комплексів.

Водночас включення ділянок пралісів до Списку природної Спадщини Світового масштабу Національного природного парку «Синевир» на основі їх натурного аналізу та вивчення, а також експертної оцінки, на нашу думку, це досить відповідальна науково обґрунтована робота в першу чергу по їх збереженню, та велика відповідальність працівників парку перед Світовою громадою. Основою для такого висновку є те, що Україна зобов’язалася зберегти особливо цінні природні території, комплекси та об’єкти для нинішніх і прийдешніх поколінь.

Наразі, разом з іншими визначними природними пам’ятками світу, судилося разом бути лише буковим пралісам Карпат. Усі ділянки пралісів НПП «Синевир» в тому числі букові праліси надіємось, що будуть одним із найважливіших природних комплексів пан’європейської та національної екомережі, що створюється відповідно до Всеєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, на основі Загальнодержавної Програми формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 рр. Надзвичайна цінність пралісів на території парку визначається, насамперед, місцезнаходженням тут десятків видів флори та фауни в них, що занесені до Червоної книги України, рослинних угрупувань Зеленої книги України. Міжнародна цінність пралісів, якщо вони будуть визнані, як такі – місцезнаходження рідкісних видів флори та фауни, що занесені до Міжнародних Червоних переліків, зокрема, до Європейського Червоного списку, а також види, що знаходяться під загрозою зникнення у світовому масштабі.

В разі визнання букових пралісів Національного природного парку «Синевир», при детальному їх обстеженні і вивченні по науково обґрунтованим критеріям буде доведена їх визначеність, то вони будуть в майбутньому включені до Списку пралісів Карпат, Списку Всесвітньої природної спадщини, що без сумніву сприятиме розвитку гірського краю, а особливо розвитку територіальної інфраструктури 5-ти населених пунктів за рахунок розвитку туризму та рекреації.

Праліси НПП «Синевир», цінність яких неможливо оцінити, є найбільшим генетичним ресурсом, їх потенціал можна співставляти в різних напрямках наукових досліджень від льодовикового періоду. Рослинний і тваринний генофонд надзвичайно цікавий на території парку від прирічкових долин по різних висотних лісових поясах, а також субальпійського та частково альпійського поясів та особливості формування рослинних угрупувань. Праліси містять в собі багату наукову інформацію про формування рослинного покриву та закономірності його поширення. Вони служать еталоном біологічної стійкості і продуктивності деревостанів які зростають рядом, носієм цінної генетичної інформації, а особливо найцінніше виконують захисну, гідрологічну і кліматорегулюючу функції. Праліси мають надзвичайно важливе естетичне та рекреаційне значення.

Особливості букових пралісів – їх сьогоднішня висотна територіальна поширеність, що є наслідком господарської діяльності в минулому та агрокультурним періодом, зумовила актуальну проблему сьогодні по збереженню і охороні непорушених пралісових ділянок на території парку, як еталонний критерій незайманої природи. На сьогодні за обліковими даними на території парку зростає 12500 га природних лісів різних вікових груп, видового складу та структури, з яких 6111,2 га пралісів в т.ч. букових більше 2000 га.

На нашу думку, на сьогодні найдосконалішою формою збереження і охорони пралісових деревостанів та збереження цінних природних комплексів на території парку є віднесення їх до заповідної зони, тобто їх ділянки до заповідного режиму охорони.

Невід’ємною складовою частиною діяльності Національного природного парку «Синевир» та його співробітників, щодо охорони та збереження пралісів повинна бути освітньо-виховна робота серед місцевого населення та відвідувачів парку. Вона повинна спрямовуватись на популяризацію знань про значення та природу пралісів, а також на підвищення екологічної освіченості та свідомості громадян з метою ощадливого ставлення до природного спадку. Тут ми повинні пам’ятати про те, що природну спадщину ми отримали не у спадок, а позичили у своїх нащадків. Саме під таким девізом формувався Кіотський протокол.

Микола ЯРЕМА, молодший науковий співробітник НПП «Синевир».

05.04.2013 р.


Опубліковати в twitter.com