Бджільництво цікаве та захоплююче заняття для людей, які не байдуже ставляться до природи, бджіл, продуктів бджільництва, власного здоров’я та здоров’я своєї родини. Важливу роль відіграють бджоли у запиленні сільськогосподарських, декоративних та дикоростучих рослин, оскільки при перехресному запиленні не тільки підвищується врожайність, але покращується якість плодів.

У Закарпатській області Міжгірщина є одним з небагатьох регіонів України, де досі в певній мірі збереглася цілісність та непорушність природних екотопів. Відносно хороша природна ізоляція обумовлена гірськими хребтами та перевалами, що сформувала екологічну нішу, стала хорошим ареалом для існування карпатської популяції бджіл та спонукала місцевих бджолярів до активного розведення та реалізації продажу в інші регіони України, зокрема бджолиних маток та бджоло-пакетів. Позитивним чинником для ведення бджільництва в даному регіоні є відсутність ведення масштабної аграрної діяльності та мінімізація потрапляння в ґрунт хімічних речовин (інсектицидів, гербіцидів, пестицидів і. т. д.), що позитивно впливає не тільки на здоров’я бджіл, але й на екологічність продуктів бджільництва. Потрібно також зазначити, що в даному регіоні зростає великий різновид медоносних рослин, так званий поліфлорний склад, що призводить до підвищення інтересу та попиту до продукції бджільництва.

Незважаючи на ряд переваг в цій галузі, проблем тут також вистачає. Основна загроза, на яку варто звернути увагу всім пасічникам – це гібридизація місцевих бджіл.

Основною проблемою чистопородності місцевих бджіл стало завезення на територію нашого регіону інших порід бджіл. Часто це робиться пасічниками-кочівниками, що призводить до великого «засмічення» генофонду місцевих пасік та розповсюдження небезпечних бджолиних хвороб.

Справжньою епідемією у бджільництві стала штучно виведена порода Бакфаст. Створена вона була шляхом схрещення декількох порід на початку 19 століття в Англії, на монастирській пасіці абатства Бакфаст. Ряд науковців висловлюють своє занепокоєння щодо завезення та утримання бакфастських бджіл на територію України, оскільки невідомі наслідки подальшого схрещування з місцевими трутнями. Цікавим фактом є те, що при схрещуванні чистопородної матки з трутнем іншої породи, наступне гібридне покоління часто проявляє хороші показники по медозбору, бурхливому розвитку та інших позитивним ознаках. Проявляють себе ніби як дуже хороші бджолородини. Часто пасічники саме з цих бджолосімей стараються вивести матки другого покоління, але вже наступні покоління проявляють негативні ознаки (злобливість, повільний розвиток, низьку продуктивність, схильність до захворювань). До того ж в науково- практичних журналах все частіше можна знайти негативну інформацію про бакфастських бджіл. Зокрема в журналі «Пасіка» (№ 2, 2019 рік) у статті «Про агресивність бакфастських бджіл та їхніх помісей» автор Олександр Комісар пише про цих бджіл так: «Це як СНІД, ним дуже легко захворіти, але дуже важко вивести».

Хочеться звернутися з проханням до всіх пасічників Карпатського регіону бути патріотами своєї справи, розвивати бджільництво та займатися селекційною роботою саме з бджолами карпатської породи, які тут сформувалися багато століть тому, - Василь Беца, старший науковий співробітник НПП «Синевир».