PRIMEVAL BEECH FORESTS AT THE TERRITORI OF THE « SYNEVIR» NATIONAL NATURE PARK – THE NATURE TREASURE OF THE WORLD

According to the results of our previous investigation of the key plots, within the natural mountain forests at the territory of the « Synevir» NPP, there are ca. 7000 ha of beech forests, and ca. 3000 of them we regard as the primeval ones. They are situated mainly on the steep slopes of all exposures, but at 800-1400 m above sea level. The state of these primeval forests is reflected in several essential peculiarities, including the presence of rare herbaceous species but absence of the allochthonous plans, and the wide spectrum of plant associations. We propose to implement the detailed studies of the mentioned forests to include them into the List of the objects of the UNESCO World Heritage in the near future.

В останній час, коли із-за інтенсивного господарського впливу біологічне різноманіття у світі, у тому числі в Європі, знаходиться під серйозною загрозою пошкодження і місцями знищення, питання збереження природніх екосистем є дуже актуальним. Особливо у гірських регіонах Європи, до яких належать Карпати, у тому числі Українські Карпати як важлива складова частина Східних Карпат.

Природні ліси Закарпаття, з акцентом на букових пралісах, знаходились у центрі уваги ботанічної спільноти Європи на протязі останніх майже 15 років, у зв’язку з інтенсивною співпрацею Карпатського Біосферного Заповідника (КБЗ) з Швейцарським федеральним інститутом лісових, снігових та ландшафтних досліджень – WSL [5,6] та Голландським королівським товариством охорони природи – RDSNC [ 1 -3, 7]. Результатом цих багаторічних досліджень було внесення у 2007 р. до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО українсько- словацької номінації « Букові праліси Карпат» , куди були включені відповідні території КПЗ ( Уголька та Широкий Луг, Чорногора, Кевелів, Кузій- Свидовець, Мармарош) та Ужанського НПП, з загальною площею букових пралісів 8930 га., з яких переважна більшість (понад 7000 га) припадає на Угольський масив, який є унікальним для всієї Європи.

Тим часом конкретні й достовірні відомості про букові праліси на території НПП « Синевир» були відсутні, але згідно з таксаційними даними з 11704 га лісів природного походження, зафіксованих в межах НПП, 7415 га припадає на природні букові ліси. Проте до останнього часу вважалося, що пралісів серед них немає [ 2, 3, 6].

Між тим у 2011р. до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО були занесені « Давні букові ліси Німеччини», а у межах Міжнародної програми управління природою PIN-MATRA здійснюється інвентаризація природних лісів, у тому числі пралісів, у Румунії та Болгарії, також проводиться аналіз стану природних лісів у Словаччині.

Нещодавно,коли почалась реалізація проекту « Сталий менеджмент територій, прилеглих до об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО « Букові праліси Карпат» ( Україна і Словаччина), розпорядженням Кабінету Міністрів України Було затверджено план заходів щодо збереження і розвитку української частини цього об’єкту [ 1].

Саме це було підставою для початку влітку 2012 р. нашої колективної роботи по критичному перегляду стану букових лісів на території НПП « Синевир» з метою виявлення (чи не виявлення) тут ділянок букових пралісів. При цьому ми керувались європейськими критеріями визначення статусу пралісу, які включають близько 10 пунктів [2-4, 7]. Зокрема, природність лісу має бути підтверджена присутністю аборигенних видів та відсутністю проявів впливу людини на ліс в минулому (випас, трелювальні дороги та ін.), наявністю вертикальної та горизонтальної диференціації лісостану, наявністю мертвої деревини на різних стадіях прикладу. Крім того, має бути наявне вікове різноманіття та різноманіття розмірів дерев буку, а площі запропонованих до статусу пралісів окремих лісових ділянок мають бути не меншими за 50 га. Одним з важливих показників сучасного благополуччя лісових кластерів має бути безпечність їх меж . Обов’язковими умовами для пралісів мають бути також наявність рідкісних і зникаючих видів, відома історія лісу та встановлена тривалість його розвитку в часі і присутність чи, навпаки, відсутність навколо ділянок лісу буферної та транзитної зон.

Згідно з нашими геоботанічними описами, підтвердженими відповідною документацією, серед гірських лісів природного походження, що займають в НПП площі близько 11000 га, на природні букові ліси припадає понад 7000 га. Здійснене нами попереднє обстеження останніх у Квасовецькому, Синевирському, Колочавському, Вільшанському та Остріцькому природоохоронних науково-дослідних відділеннях (ПОНДВ) показало, що виразно пралісів характер мають переважно ділянки загальною площею близько 3000 га, які знаходяться в приполонинній частині схилів на висоті 800-1400 м н.р.м., причому на крутих схилах ( нахил від 15-30 до 40-45°) усіх експозицій. Угрупування формації Fageta sylvaticae здебільшого триярусні, з різновікових дерев, найстарші з яких, мають приблизний вік 160-200 років. На нашу думку, ділянки букових пралісів у Квасовецькому ПОНДВ за основними показниками близькі до таких в Угольському масиві КБЗ,близькому до еталонного. У трав’яному покриві тут наявні рідкісні види судинних рослин, занесені до « Червоної книги України (2009) – всього близько 10 видів ( наприклад, Galanthus nivalis L., Leucojum vernum L., Lilium martagon L. та ін.), натомість відсутні аллохтонні види. На ключових ділянках попереднього обстеження зафіксований широкий спектр асоціацій як з багатим, так із з бідним видовим складом. Характерною ознакою букових пралісів на території НПП є наявність значної кількості відмерлих дерев на різних стадіях перегнивання, що сприяє розвитку дерево руйнівних грибів та ксилобіонтів.

Оскільки для букових пралісів на території НПП «Синевир» існують серйозні загрози природного та антропогенного характеру ( наприклад, прилягання частини букових пралісів до так званих експлуатаційних лісів, їх сучасні контакти з високогірними пасовищами чи територіями, відведеними під рекреацію, на яких планується розташування гірськолижних трас, підйомників і створення мережі рекреаційних стежок для туристів), вважаємо доцільним включити їх до зони абсолютної заповідності та порушити клопотання про внесення цих лісів після проведення детальних наукових досліджень до Списку Всесвітньої Спадщини ЮНЕСКО.

1. Гамор Ф. Д. Біосферні резервати і сталий розвиток Карпат// Зелені Карпати – 2011. - № 1-2.-с.8-10.

2. Гамор Ф. Д., Фейн П., Довганич Я. О., Сухарюк Д.Д., Зиман С.М., Волощук М. І. Методичний посібник для виконання робіт у рамках українсько – голландського проекту « Праліси Закарпаття ( Україна) як ядрові зони пан – європейської екологічної мережі».- Рахів, 2006.-59 с.

3. Гамор Ф. Д., Довганич Я. О., Покиньчереда В. Ф. та ін. Праліси Закарпаття. Інвентаризація та менеджмент.-Карпатський Біосферний Заповідник, Голландське королівське товариство охорони природи, 2008.-86с.

4. Зиман С.М., Гамор Ф. Д.,Кишко К. М. Порівняльне вивчення рідкісних травяних видів у флорі природних гірських лісів Українських Карпат // Природні ліси в помірній зоні Європи - цінності та використання. Міжнар. конф. – Мукачево, 2003. – с. 275.

---