Старовинні церкви Тереблянської долини


church.jpg     church2.jpg

Тереблянська долина, в межах якої розташований НПП «Синевир», має чимало сакральних об’єктів, серед яких є історико - архітектурні пам'ятки XVIII-XIX століть. Кожен з населених пунктів пишається своїми сакральними об’єктами, в яких відчувається досвід майстрів, що створили зразки святинь нашого краю. Найстаріші із них викликають неабиякий інтерес серед відвідувачів регіону.

У найбільш високогірному селі Синевирська Поляна знаходиться православна церква Покрови Пресвятої Богородиці. За переказами старожилів, перший храм у селі був освячений в 30-х роках XVII ст. і розміщався він в урочищі Болото. Якось хрест з нього вітер переніс на протилежний берег річки, де у XVIII ст. без жодного цвяха побудовано дерев’яний храм Покрови Пресвятої Богородиці і дзвіницю, які зараз є пам’яткою архітектури. Церква споруджена у стилі бароко, двозрубна, тричастна. Біля вхідних дверей на стіні видовбано напис: «Сей храм Божія правили року Божія місяця новембра дня 15 1825 г-1826 г».

У гірському селі Синевир розташований величний храм Успіння Пресвятої Богородиці. Історія храму починається з початку ХХ століття.

До того часу в селі був дерев’яний храм, який згорів. Після пожежі народ вирішив побудувати нову церкву з більш витривалого матеріалу - з каменя. Як свідчать архівні документи, в Синевирі почалося будівництво кам`яної церкви 1905 р. на заздалегідь зробленому фундаменті. Люди в той час жили бідно, але кожен житель села повинен був внести певну частину грошей на будівництво. Хто був заможним, той продавав худобу вносячи свою лепту в загальну справу. Важко приходилося людям будувати такий великий храм, адже на той час село нараховувало лише 300 дворогосподарств. Через рік, весною 1906 в храмі почалися оздоблювальні роботи., а вкінці року - вже проводилися богослужіння. В архівних документах говориться про те, що камінь для будівництва церкви купували в Австрії. Його вузькоколійкою доправляли до Колочави, а звідти возили на возах. Каменю не хватило на дзвіницю і тому її збудували з місцевого. Місцевий камінь не мав таких хороших якостей і дзвіниця дала тріщини, через що її прийшлося перебудовувати. Друга дзвіниця була збудована з цегли. В той час були укріплені стіни металевими стяжками і реставровано фрески. Закінченням будівництва рахується 1926р коли ці всі роботи були завершені остаточно.

Село Негровець (уг. Felsokalocsa) - розташоване у верхів'ї річки Теребля, між селами Синевир та Колочава. Найстаріший храм у селі - Церква Святого Архангела Михайла. У споруді храму відчувається досвід майстрів, що створили зразки святинь Марамороша. Спочатку святиня була споруджена в урочищі Потік – храм із трьома вершинами у стилі бойківської школи. У 1818р. будівлю перенесли в Негровець і перебудували. Від початкового вигляду залишилися зруби стін і каркас нижньої частини вежі. Про це свідчить напис, зроблений на дверному обрамленні.

У північно-західному напрямі від церкви побудована дзвіниця, в якій є чотири дзвони.

Церква Святого Архангела Михайла, яка є історико-архітектурною пам’яткою, потрапила до промоційного кліпу України до Євро-2012 «Switch on Ukraine».

Колочава (уг. Alsokalocsa) — найбільше село на території Національного природного парку «Синевир».

Пам'ятка дерев'яної архітектури – православний храм Святого Духу знаходиться в частині села, яку місцеві мешканці називають Колочава – Горб.

Святиня побудована в 1795 р. майстром Ф. Текка, про що свідчить напис на косяку вхідних дверей: «Создан храм сей авче (1795) при пар(оху) Іоані Поповичі, при царі Францішке ІІ, майстрові Ференц Текка, тогда би(в) великий голод».

Біля церкви збереглися два реліктові дерева – модрина і липа, діаметр яких сягає 1,5 м. Вони посаджені у рік зведення храму.

Православний храм Святого Духу є пам’яткою національного значення і належить до найвищих досягнень дерев’яного зодчества Українських Карпат.

Цікавою є історія церкви Різдва Іоана Предтечі в Колочаві-Лазах, збудованої з каменю. Будівництво її розпочалося 1886 року. Організатором його був о. Омелян Шерегій, а закінчував будову о. Августин Васовчик. 1902 року будівництво призупинилося через відсутність коштів. А ще через два роки згоріла церква, розташована поблизу фари попа, про що свідчить металевий хрест, який стоїть донині. Отже потреба в новій церкві стала ще загальнішою.

За недовгий час місцеві майстри поновлюють будівництво, яке завершується 1911 року.

Розвиток паломницького туризму на території Національного природного парку «Синевир» є дуже актуальним. Збережені до наших днів культові споруди на території сіл Тереблянської долини можуть служити важливими об'єктами релігійного туризму і паломництва в сучасній Україні.

church3.jpg     church4.jpg

14.07.2015 р.


Опубліковати в twitter.com