Поселення. Традиції і сучасність
Сільські населені пункти, що розташовані у межах Національного природного парку «Синевир», багаті на традиційні дерев’яні будинки, які за своєю формою матеріалом та кольором перебувають у гармонії з ландшафтом. Сьогодні житлова архітектура у Карпатах зазнає суттєвих змін. Найперше це стосується застосування нових композитних матеріалів на противагу дереву. Під впливом міської архітектури у селах появляються нетрадиційні архітектурні форми із яскравою колористикою. Старі дерев’яні будинки не ремонтують, а після їх руйнації будують нові, часто не масштабні і не гармонійні до сформованого середовища. В такий спосіб культурний ландшафт видозмінюється і поступово втрачає свої історично набуті цінності.
Культурні ландшафти гірських поселень, які виникли у долинних просторах верхньої Тереблі, сформувалися під впливом аграрної діяльності верховинців. Тут застосовували толоко-царинну систему обробітку ґрунту, що й вплинуло на ландшафтно-планувальну організацію сіл. У XV-ХVII ст. прибережні тераси були поділені на приблизно однакові парцелі для ведення сільського господарства та забудови, що зосередилась ближче до головних вулиць вздовж річки. Поля та сінокоси тягнулися довгими смугами на середні частини гір праворуч і ліворуч річки, а на верхів’ях залишались ліси.
Сучасне планування поселень відображає ті зміни, які відбулися протягом двох минулих століть, а саме: подрібнення парцель, ущільнення забудови у центральних частинах сіл, поява нерегулярної забудови та розкиданих садиб серед полонин, збільшення площі сінокосів та зменшення площі лісів. Долинні простори сіл більш подрібнені і регулярно сплановані, а на середніх та верхніх рівнях домінує мозаїка великих, довільно розташованих просторів полонин у поєднанні із ділянками лісу.
У поселеннях, що знаходяться в межах Національного природного парку «Синевир», залишається багато зразків цінної забудови попри наявність пам’яток архітектури – дерев’яних церков. Традиційна дерев’яна забудова виконує роль еталону або мірила пропорційності та гармонії у культурному ландшафті. Попередні обстеження дають можливість сформувати наступні критерії цінностей:
Архітектурна цінність виявляється за рахунок форм і використання дерева як основного матеріалу.
Історико-етнографічна цінність виявляє себе за рахунок значного матеріалу, який дає змогу вивчати історію, побут та працю горян.
Естетична цінність виявляється у гармонійному поєднанні традиційної архітектури, садиби та аграрно-лісового гірського виднокраю.
Пізнавально-виховна цінність дає можливість як мешканцям гір, так і туристам формувати світогляд, усвідомлювати свою роль та місце у суспільстві, розвивати добрі традиції.
Традиційну дерев’яну житлову архітектуру, яка збереглась на території НПП «Синевир», за формою плану можна поділити на дві основні групи: видовжені будинки, в яких приміщення укладені послідовно, і компактні (наближені до квадрату або прямокутні), в яких приміщення компактно згруповані (див.рис.1). Здебільшого будівлі мають відкриті галереї. Висота даху є різною. Рідше трапляються будинки з високим чотирисхилим дахом, частіше будують з двосхилим низьким дахом, добавляючи заломи на фронтонній частині. Зруб – є головним конструктивним рішенням для формування основи та зведення стін. В основі, яку опирали на кам’яний фундамент, лежали поперечні підвалини , а на них укладали плашанки або плениці . Дахи покривали драницями , які прибивали до брусків.
Довгі будівлі нерідко виконували двояку функцію одночасно: житлову та господарську, бо під одним дахом формувались житлові приміщення та господарські. Традиційно довгі будинки мали високий чотирисхилий дах, однак у другій половині ХХ ст. із застосуванням шифера та бляхи, його висота зменшується, а в деяких влаштовують фронтони, оздоблені шалівкою . Компактний план зародився у горян під впливом європейської дерев’яної архітектури та мурованої містечкової. Будинки на основі компактного плану появляються у 1920-30-х роках і дуже активно розвивається цей тип плану у другій половині ХХ ст. Традиційно в такому будинку зводять невисокий двосхилий дах із фронтонами, рідше – високий чотирисхилий. В будинках з двосхилим дахом нерідко влаштовували мансарди. Поширеним явищем є фарбування дерева на фасадах будівель. Зрідка зустрічаються вдалі колористичні вирішення, які зумовлені невеликими площинами та вдало підібраними кольорами за принципом наближених відтінків.
Сьогодні забудова зосередилась у долинному просторі на прибережних смугах, займаючи більшу частину садибних ділянок. Помітно змінилась колористика забудови, яка вирішується на поєднанні контрастних яскравих відтінках. У панорамі Синевирської Поляни зустрічаються окремі вивищення будинків із яскраво фарбованими металопрофільними дахами серед одноповерхової дерев’яної забудови. Агроландшафт залишається незмінним. Його роль і значення у тому, що сінокоси і пасовища відіграють роль зв’язкової ланки між забудовою та лісами.
__________________________________________
1 Залом – невеликий зріз на стику двосхилого даху. Інколи заломом називають невеликий виступаючий дашок у фронтоні будинку на рівні перекриття.
2 Підвалина – дерев’яний брус великих розмірів, який несе на собі стіну дерев’яного будинку. Зазвичай поперечне січення підвалини більше від товщини стіни.
3 Плашанки – навпіл розрізані колоди, призначені для формування стін будинку.
4 Плениця – колода, яка з усіх боків обтесана та у поперечному розрізі має форму прямокутника або квадрата.
5 Драниця – дошка завдовжки 50-70 см, яку кололи найчастіше із смерекових колод а потім вирівнювали.
6 Шалівка – набір дощок, інколи різьблених або прикрашених орнаментом, які призначені закривати якусь частину дерев’яної будівлі. Слово «шалювати» означає закривати або оздоблювати будівлю чи її частину, шляхом прибивання дощок до каркасу (основи).
Сьогодні все більший вплив на сільські поселення та їх архітектуру мають урбанізаційні процеси та міський спосіб життя. Це виражається у перенесені міської культури і, зокрема, архітектури на ґрунт сільської культури, яка має свої традиції. В результаті цього впливу в «архітектурній тканині» села швидкими темпами появляються будівлі із міським «архітектурним обличчям», що досить вульгарно виглядають у гірському середовищі аграрно-лісового виднокраю.
У нових будівлях використовують сучасні матеріали, що дає їм активну виразність за рахунок насичених і відкритих кольорів. Часто форма будинків створена під впливом міської архітектури, але без дотримання логічних пропорцій, гармонійного поєднання частин, а розміри домінують над традиційною масштабною забудовою. Такі дії призводять до деформації первісного оточення як пам’яток архітектури, так і цінної традиційної дерев’яної забудови, а в масштабах села та Національного природного парку «Синевир» – деградації культурних ландшафтів, втрати первісних рис. В процесі зведення нових будинків культурний ландшафт поступово втрачає свою цінність в частині забудованих територій, натомість ще зберігає високий естетичний потенціал в частині агроландшафту та віддалених присілках.
Деформації та спотворення проявляються найперше у формоутворенні та масштабності будівель. Помічено прагнення будувати двох-трьохповерхові будинки із мансардами, ломаними дахами, цокольними приміщеннями, застосовувати складне планування. Другий прояв, що впадає в око, – масове використання пластикової «вагонки» для оздоблення фасадів та профільних металевих листів для покрівлі дахів і навіть влаштування суцільної огорожі. Ці матеріали застосовують як в нових, так і в старих традиційних будинках. Багато забудовників відмовились від дерева як основного матеріалу і споруджують стіни із шлакоблоків, піноблоків, цегли, тощо. Третє явище, що викликає емоційне збудження – це застосування контрастно-активних, насичених і яскравих кольорів на фасадах будинків. Здебільшого застосування кольорових поєднань говорить про відсутність естетичного смаку, відчуття тактовності по відношенню до сформованого середовища і традиційної архітектури. І четвертий прояв, що викликає негативні емоції – це «гаражна архітектура», яка поступово формується вздовж вулиць, закриваючи фасади житлових будівель. Більшість гаражів розташовані безпосередньо на краю вулиці, інколи перекриваючи обочину(Л.Пархуць).
Рис. 1. Типові плани в традиційних житлово-господарських будівлях кінця ХІХ - кінця ХХ ст.
Вивчення поселень НПП «Синевир» проводиться в рамках проекту «Дерев'яна архітектура в культурному ландшафті: виклики сучасності», що фінансується Європейським Союзом. Також організовуються інші заходи, спрямовані на попередження деградації цінних культурних ландшафтів НПП «Синевир».
