Національний природн ий парк "Синевир" - ГОЛОВНА
Меню
Озеро "Синевир"
Реабілітаційний Центр Бурого Ведмедя
Туристичнці маршрути
Туристичнці маршрути
Дике озеро (Озірце)

З турботою про природу і людей

Недавно національний природний парк «Синевир» запропонував громадськості обговорити питання щодо доцільності проїзду автомобілів від центральної дороги до озера Синевир. Через коментарі до відповідного посту на офіційній сторінці парку у Фейсбуці, приватні повідомлення в мережі і листи на електронну скриньку установи ми отримали чимало відгуків. Багато людей були проти транспорту, інші враховували потреби інвалідів і літніх людей. У коментарях ми зустрічали як хороші аргументовані думки, так й не зовсім компетентні, але експресивні. Ми дізналися від громадськості думки й про інші питання, тож сьогодні пропонуємо ваші увазі наш погляд.

Як відомо, від центральної дороги до озера Синевир – відрізок, відстанню понад 1 км. Це шлях з кількома підйомами. Є люди, яким здолати цей шлях дуже легко. Але для ще більшої частки туристів це складно або дуже складно. Мова йде не лише про літніх людей, але навіть людей середнього віку з різними на те причинами. Звісно, для інвалідів взагалі неможливо без транспорту дістатися озера. Більша частина коментарів у Фейсбуці відстоювала позицію заборони транспорту, але, коли ми у якості експерименту спробували не пускати авто, то отримали шалене невдоволення. І це в період, коли ще не так багато туристів.

Враховуючи усі ці обставини, вважаємо за доцільне залишити можливість для туристів діставатися до озера Синевир на автомобілях, але ввести обмеження у пікові дні, зазвичай це вихідні. Нагадуємо пішим туристам, що дістатися до Морського ока можна не лише основною дорогою, куди їздить транспорт, але й альтернативною – стежкою лісом, яка добре обладнана. Цей шлях саме для активних людей, які можуть багато рухатися і через це отримати більше переваг від милування красою природи. Щодо автомобільної дороги, то ми розпочали будівництво ще одного з’їзду, який має розвантажити рух автомобілів на ділянці під озером.Мусимо враховувати потреби різних туристів.

Зустрічаємо й коментарі про місцевих жителів, які неподалік Синевирапродають гриби, ягоди, чаї та інші дари лісу і власного господарства. Дехто хоче, щоб ці люди перестали продавати туристам свій товар, не розуміючи особливості регіону. Продавці дарів лісу – це переважно жителі гірського села Синевирська Поляна, де критичний рівень безробіття. Для багатьох сімей зібрані гриби, ягоди і чаї – єдиний сезонний заробіток на життя. В усьому світі національні парки функціонують не лише задля збереження природи, але й для людей. Підтримка місцевих жителів – важлива складова діяльності парку. На нашу думку, люди, які тут живуть і споконвіку займаються традиційним господарюванням, мають отримувати від цього користь, пропонуючи свої послуги туристам. Задоволеними залишаться обидві сторони. Зазвичай так і є. Туристи хочуть придбати місцеві продукти. Виняток становлять поодинокі випадки. Це й не дивно, адже усі люди різні, мають різний світогляд і погляди.

Змоделюємо ситуацію, що парк заборонить місцевим торгувати дарами лісу. Від цього отримаємо соціальний конфлікт з громадою, люди втратять можливість заробітку, а від цього – бідність і самовільні рубки. Не таким шляхом ми хочемо йти. Для нас важливі добрі стосунки з місцевими жителями, бо від цього значною мірою залежить збереження природи. Туризм в національному парку має розвивати села, чому ми й сприяємо. Слухатися порад робити все для занепаду гірських населених пунктів, де й без того нелегко доводиться людям, ми не будемо.

Не можемо не торкнутися проблеми сміття. Чого гріха таїти, його продукують як місцеві жителі, так і туристи. Ця загальноукраїнська проблема не оминула й наш край. Мусимо визнати, що самостійно вирішити її регіон не в змозі. Без державної програми не обійтися. Хоча й намагаємося самотужки робити те, що в наших силах. Працівники парку регулярно прибирають засмічення, проводять роз’яснювальну роботу, а цього року, разом з Європейським товариством дикої природи втілюватимемо проєкт, який має зменшити кількість відходів у регіоні і сприяти відповідальному ставленню людей до навколишнього середовища. Сміття – це ресурс. У деяких країнах його успішно використовують для опалення приміщень. Для нашого краю це було би чудовою нагодою зменшити потребу в дровах. Нагадаємо, у Тереблянській долині Міжгірщини відсутнє газопостачання. Єдиним джерелом опалення будинків селян є дрова. У лісах НПП «Синевир» є чимало сухостою і вітровальної деревини, якою у таких обставинах гріх не скористатися, бо інакше вона загниє.

Та повернемось до рекреації. НПП «Синевир» за останні роки робив усе, що від нього залежало, щоб удосконалювати цю важливу галузь. Рекреаційні зони обладнанні місцями відпочинку, інформаційними знаками, вказівниками, прокладені туристичні стежки, функціонують мотелі, створено 2 туристично-інформаційні центри, а ще 2 плануємо створити… Не лише озеро Синевир, але й інші об’єкти ми зробили привабливими і доступними для туристів, а це Дике озеро, Реабілітаційний центр бурого ведмедя, Реабілітаційний центр хижих птахів, водоспад Білий звір тощо. Розпочато реконструкцію Музею лісу і сплаву. Дуже сподіваємось на підтримку в цьому питанні нашого профільного міністерства і, в цілому, уряду та президента. Саме від цієї підтримки залежить продовження фінансування даного об’єкту, який може кардинально якісно змінити наш регіон. Бо ж Музей лісу і сплаву стане потужним туристичним осередком, не менш популярним, аніж озеро Синевир. Попри наші значні зусилля, є й чимало нарікань на національний парк, але ми й надалі будемо працювати відповідно до завдань, які на нас поклала держава. Ми дбатимемо про природу, досліджуватимемо її, розвиватимемо рекреацію і проводитимемо екоосвіту. Пам’ятаймо, що той, хто вміє голосно кричати не завжди відображає об’єктивну думку, а радше переслідує суб’єктивні цілі.

19.05.2020 р.