Національний природн ий парк "Синевир" - ГОЛОВНА
Меню
Озеро "Синевир"
Реабілітаційний Центр Бурого Ведмедя
Туристичнці маршрути
Туристичнці маршрути
Дике озеро (Озірце)

Національний парк – основа для розвитку регіону

Протягом тисячоліть людство активно використовувало природні багатства. Незначний вплив на природу, технологічна слабкість людства дозволяла не задумуватись про вплив господарської діяльності на природу та екологію. Епоха науково-технічної революції кардинально змінила розстановку сил на планеті. А в останні десятиріччя стало зрозуміло що в протистоянні з людством природа програє.

Протягом останніх сторічь, європейські країни прийшли до розуміння, що потрібно шукати баланс між інтересами промислового, аграрного та інших бізнесів, зокрема, деревообробної та дерево-заготівельної сфери і інтересами природоохоронців, які насправді часто відображають інтереси громад, що проживають на заліснених територіях, а якщо краще придивитись, то до стратегічних інтересів самих країн. Адже часто екологічні промахи в політиці окремих країн, та і в нашій зокрема, дають про себе знати через роки, а то й десятиріччя.

Вихід із ситуації, що склалася очевидний – збалансувати використання природних ресурсів, зберегти біологічний генофонд і зменшити дію негативних чинників на довкілля, аби зберегти життя на нашій планеті. Одним з варіантів компромісів в цьому питанні було створення природоохоронного фонду, а зокрема національних природних парків.

Національні природні парки – природно-заповідні території, визначені законом, які знаходяться у державній власності і охороняються. На відміну від заповідників, де заборонена майже будь-яка діяльність людини, нацпарки більш толерантні до відвідувачів та супутньої інфраструктури. Вони діють таким чином, щоб розвивати місцеву економіку через пропагування просвітницького та рекреаційного туризму, використання природних ресурсів відвідувачами, однак з урахуванням ефективності природоохоронних заходів.

Ідейними засновниками створення нацпарків у світі були представники творчої інтелігенції, впливові аристократи, ініціативні натуралісти.

Першим у світі справжнім національним парком став Єллоустоунський нацпарк (1872 рік) завдяки зусиллям Північної Тихоокеанської Залізниці, чия лінія через Монтану отримала значну вигоду через створення цієї нової туристичної атракції.

А майже через 100 років, у 1980-му році світова практика створення нацпарків знайшла відображення в природоохоронній політиці України. Саме цього року було створено Карпатський національний природний парк, а у 1989 році Національний природний парк «Синевир».

Користь від національних парків, їх позитивний вплив на екологію, швидко зрозуміли не лише природоохоронці, а й люди, які за своєю діяльністю далекі від теми охорони природи. Для багатьох стало очевидним, що нацпарки є найбільш прийнятним і збалансованим для інтересів природи і суспільства методом управління.

Національні природні парки створюються в місцях, які не зазнали руйнівного впливу господарської діяльності людей. Саме завдяки цьому вони зберегли особливо цінні корінні ділянки природного середовища з непорушеною біологічною різноманітністю, рідкісними тваринами, рослинами, незвичайними геологічними особливостями.

Сьогодні на Закарпатті функціонують три нацпарки, а саме: «Синевир», Ужанський, «Зачарований край».

Кожен парк – це охоронюваний, не зруйнований людиною життєвий простір природного середовища Карпат, в якому зберігаються унікальні залишки корінних природних лісів. До них відносяться праліси, старовікові ліси, (ліси де ніколи не велось господарської діяльності людини), захисні ліси (вони несуть водозахисну, протиерозійну, та інші функції). До них також відносяться витоки річок, альпійські луки, геологічні формування. Саме тут зосереджене надзвичайно багате біорізноманіття (більшість видів флори і фауни Європи), у тому числі рідкісні види рослин і тварин. Ми часто забуваємо, що ці тварини і рослини також мають право на спокійну домівку, розвиток не менше ніж люди.

Отже парк – це території, на яких здійснюється природоохоронна діяльність, природні ресурси використовуються обмежено, тож забезпечується стале збереження урожайності ягід, грибів, різнотрав’я. В парку також проводиться еколого-просвітницька робота, еко-туристична та рекреаційна діяльність.

Саме завдяки охороні та екологічному управлінню, нацпарки зберігають сталий водний, повітряний і кліматичний баланс Закарпаття. Вони слугують сталим і надійним природним буфером екологічної безпеки регіону, захищаючи його від зневоднення, руйнівних стихійних лих, та пом’якшуючи прояви глобальних змін клімату.

Завдяки збереженій унікальній природі та розвинутій рекреаційно-туристичній інфраструктурі, нацпарки області можуть стати осередками сталого соціально-економічного розвитку. Нацпарки є найбільш приваблими центрами для туристів та рекреантів.

Нацпарки Закарпаття – це потужна природна основа економічного зростання регіону для теперішніх і майбутніх поколінь. Розуміння цього дає ключ для розвитку малого і середнього бізнесу регіону. Зрозумівши перспективи співпраці з національними природними парками ми отримуємо потужний інструмент процвітання регіону.

21.02.2020 р.