Національний природн ий парк "Синевир" - ГОЛОВНА
Меню
Озеро "Синевир"
Реабілітаційний Центр Бурого Ведмедя
Туристичнці маршрути
Туристичнці маршрути
Дике озеро (Озірце)

«Синевир» зустрічає 30-річчя визнаним Європою і внесеним до списку ЮНЕСКО

Розмова з директором національного природного парку «Синевир» Миколою Дербаком

Із досьє

Микола Дербак народився 28 листопада 1968 р. в знаменитому опришківському селі Колочава Міжгірського району. Вищу освіту здобув на біологічному факультеті Ужгородського університету.

Служив у армії. Свою працю на природоохоронній ниві розпочав із посади лісника у рідному селі. У 1997 р. призначений лісничим того ж Колочавського лісництва, у 2003 р. – головним лісничим, 2004-го – заступника директора – головним природоохоронцем національного природного парку «Синевир», а у 2010- му – директором.

М. Дербак – кандидат філософських наук, заслужений природоохоронець України, відзначений найвищою нагородою Закарпатської області – знаком «За розвиток регіону» і відзнакою Президента – ювілейною медаллю «20 років Незалежності України». Разом із дружиною виховав двох синів. Росте двійко онуків.

Найбільш значуща подія: праліси – у Світовій спадщині

– Миколо Юрійовичу, національний природний парк «Синевир» відзначає 30-річчя. Приємно констатувати, що протягом останніх років він широко розвивається і підійшов до свого ювілею як авторитетна й визнана вітчизняними та зарубіжними науковцями й екологами природоохоронна установа України. Досить навести хоча б один красномовний приклад: позаторік майже три тисячі гектарів масивів пралісів «Синевира» ввійшли до списку Світової спадщини ЮНЕСО. І все ж, ювілей це насамперед підсумок…

– Безумовно, а ще – історія і досвід. Тож ви цілком справедливо згадали про праліси. 2865 гектарів ˗ такий масив парку став частиною Світової спадщини ЮНЕСКО. Ця подія – одна з найбільш значущих. Адже становлення парку було непростим. Одразу після створення, у 1989 році, тут пронісся несамовитий ураган, який за лічені години знищив сотні гектарів лісу. Подекуди стихія виривала дерева разом із корінням. Найбільшої шкоди вітровал завдав північній частині території парку, хоча зачепив і центральну. Повністю було знищено 1200 га хвойних насаджень. Ліквідація наслідків стихії тривала роками. Через це парк став схожим на лісгосп: важка техніка щоденно вивозила сотні кубометрів лісу. Стихія негативно вплинула на становлення нашої природно-заповідної установи. Лише наполеглива праця і згуртовані дії колективу подолали наслідки біди. З кожним роком «Синевир» утверджувався як природоохоронна установа. Сьогодні можемо підбити підсумок: парк зумів вистояти і гідно виконувати поставлені завдання. Однак підсумувати все в одному інтерв´ю неможливо, тож це зробимо на міжнародній науково-практичній конференції «Функціонування природоохоронних територій в сучасних умовах» 18˗20 вересня, яка присвячена ювілею нацпарку.

Поряд із конференцією відбуватимуться дні відкритих дверей, на які запрошуємо усіх охочих відвідати визначні місця парку.

Конференція та інші заходи з нагоди 30-річчя парку посилені потужним проєктом «Підтримка природно-заповідних територій України», за що ми вдячні нашим партнерам. До речі, проєкт фінансується німецьким Банком розвитку Kreditanstalt fur Wiederaufbau (KfW), колишнім Міністерством екології та природних ресурсів України в співпраці із Всесвітнім фондом природи в Україні, Українським товариством охорони птахів, Франкфуртським зоологічним товариством і німецькою компанією AHT GROUP AG.

– Вам удається щодалі розширювати заповідні території парку. Знаючи, що то непросто, але надзвичайно важливо для охорони й вивчення тутешньої унікальної природи Карпат.

– Для нас важливо, щоб цінні ділянки природи мали статус національного парку. Приєднувати нові території, вилучаючи їх від інших землекористувачів, це завжди непросто і потребує багатьох років праці та наполегливості. Сьогодні радію, що у 2011-му нам вдалося розширити територію парку на 2304 га за рахунок лісових земель Вільшанського лісництва. Цього року наша багатолітня праця також увінчалася успіхом: 377,8 га лісових земель Міжгірського лісництва приєднано до НПП «Синевир». Наразі проводяться наукові дослідження та роботи з вивчення природних екосистем цих ділянок.

Відновлюють унікальний Музей лісу і сплаву – складний комплекс XIX століття

– Для багатьох мандрівників дуже бажане відновлення знесеної паводком споруди унікального навіть у Європі Музею лісу і сплаву…

– Безумовно! Адже він ˗ історична й культурна спадщина регіону, а також чудове місце відпочинку. Реконструкція Музею лісу і сплаву почалась торік. Цей гідротехнічний комплекс на Чорній ріці зруйнувала катастрофічна повінь 1998-го. Вода забрала унікальну греблю, яка була складним комплексом будівельних конструкцій, технічних вузлів і механізмів. Довжина її становила 80 м, ширина 5,5 м. Її спорудили ще у середині XIX століття за проєктом австрійського інженера. Сподіваємось, що відновлений музей значно підвищить рекреаційну привабливість парку.

– У реабілітаційному центрі бурого ведмедя вже оздоровлюють три десятки звірів. Створили ви і Центр реабілітації хижих птахів. Що це приносить парку?

– Насамперед радість, що є таке місце, де тваринами опікуються. Тішить те, що ведмеді мають просторий притулок. Нагадаю: реабілітаційний центр бурого ведмедя створено у 2011 році на площі 12 га. Мета – оздоровлення клишоногих, які зазнали жорстокого поводження і утримувалися у неволі із порушенням природоохоронного законодавства. У зв´язку з численними зверненнями урядових структур і громадських організацій ухвалено рішення розширити реабілітаційний центр ще на 6 га, що дасть змогу збільшити кількість ведмедів на 12 особин.

Окремої уваги заслуговує Центр реабілітації хижих птахів, який створено 2017 року в рамках співпраці з Українським товариством охорони птахів та за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства. На відміну від ведмедів, реабілітовані птахи зможуть повернутися в дику природу. У нас вже такий досвід є.

Обидва центри стали унікальною можливістю проводити наукові спостереження, використовувати їх як екоосвітні майданчики, а також як рекреаційні об´єкти.

– «Голос України» вже писав, що прокладена дорога до знаменитого озера Синевир посприяла тому, що втричі збільшився потік туристів до цієї блакитної цікавинки Карпат. Але ж парк провів і масштабні реконструкції та ремонти…

– Нещодавно парк провів ямковий асфальтний ремонт шляху на відрізку, що з´єднує центральну автодорогу з озером Синевир. Для цього спрямували кошти, які парк отримав за вхідні квитки до Морського ока (так тут називають озеро Синевир. – Авт.).

У перспективі планується зробити ще одну дорогу, яка розвантажить рух на під´їзді до цього визначного туристичного осередку.

Удосконалення і утримання інфраструктури поблизу Синевирського озера ˗ одне з важливих завдань. До речі, минулого року через річку Тереблю прокладено міст, який веде до Морського ока. У полі зору працівників НПП й інші складові рекреаційної інфраструктури, зокрема альтанки, лавки, перехідні містки. Все це потребує догляду і періодичного оновлення, оскільки розміщене в місцевості, де переважну частину року – висока вологість.

2019-го вже замінено покрівлю і відремонтовано дах на 11 будівлях парку загальною площею приблизно 3000 кв.м, також проведено ремонт в адмінбудівлі НПП «Синевир». Слід зазначити, що для обслуговування і охорони територій та будівель парк сезонно утримує 50 – 80 тимчасових (позаштатних) працівників, які отримують заробітну плату за рахунок власних надходжень. Не можна не відзначити істотне покращення матеріально-технічної бази, зокрема торік НПП «Синевир» придбав екскаватор, вантажний самоскид та пожежний автомобіль. Останній – на службі цілої Тереблянської долини району.

– Екологічні стежки, туристичні маршрути НПП «Синевир» стають дедалі привабливішими для мандрівників зі столиці, великих міст України, чеських і словацьких любителів природи… Отже, надаєте й широке коло послуг. Зокрема, здані в експлуатацію десять рекреаційних будиночків для прийому туристів тощо. Це все серйозна та відповідальна робота, завдяки чому і їдуть сюди туристи протягом цілого року. Тож зростають і надходження?

– Завдяки активній рекреаційній діяльності та іншим послугам парк отримує значні надходження. До прикладу, цього року сума власних заробітків уже становить до 8,2 млн. грн. Ці кошти спрямовуються на утримання територій, ремонт будівель та покращення інфраструктури, заробітну плату позаштатним працівникам. Одне слово, зароблене сприяє розвитку.

– До ювілею випускаєте й книжку?

– Так. Над нею працював майже весь колектив наших науковців, екоосвітян, природоохоронців і фахівців рекреаційного відділу. Ця робота тривала понад рік. У виданні зібрано головні відомості про НПП «Синевир», починаючи зі становлення і закінчуючи різноманітною науковою інформацією. Зрештою, книжку краще читати, тож багато про неї не говоритиму.

Через позитивні емоції – найкращі еколого-освітні знання

– Не можна обійти й таку гостру проблему, як накопичення сміття… Її, очевидно, не вирішити без сприяння влади, бо ж у навколишніх селах проживає понад двадцять тисяч мешканців?

– Найбільше від цієї проблеми потерпає НПП «Синевир». Багато людей не розуміють, що відповідальність за поводження з відходами несуть органи місцевої влади, а не нацпарк, тож часто несправедливо негативні коментарі в соцмережах звучать на нашу адресу. Хоча ми неодноразово зверталися до органів влади з проханням сприяти у розв´язанні проблеми. А вона криється в тому, що в регіоні не працює оператор, який би вивозив сміття. Відсутнє й сміттєзвалище. Деякі люди викидають відходи будь-де, засмічуючи свої ж села. Ця проблема потребує негайного вирішення, і подолати її на місці неможливо…

Передусім потрібні зміни до законодавства, які би спростили порядок і правила будівництва сміттєпереробних заводів з інноваційними технологіями. Йдеться про такі підприємства, які переробляють побутові відходи без шкоди для довкілля. Вже цей перший крок стимулюватиме інвесторів вкладати гроші в спорудження таких еко-заводів на Закарпатті. Якщо хоча б на старті спростити податкове навантаження, то зацікавленість у сміттєпереробці зросте вдвічі.

Ми проводимо широку еколого-освітню роботу. Всі місцеві жителі добре розуміють, що викидати сміття будь-де – не культурно і шкідливо для природи та здоров´я людей. Ми закликаємо, принаймні, уникати зайвого пакування і зменшувати відходи.

– Отже, еколого-освітня робота посідає на другорядне місце у діяльності парку…

– Із кожним роком ми розширюємо цю справу, залучаючи якомога більше учасників до наших заходів. Передусім активно працюємо з молоддю. У навчальних закладах, візит-центрі парку та екологічних стежках проводимо різноманітні освітні заходи, які сприяють формуванню екологічної свідомості. Організовуємо їх так, щоб учасникам було цікаво і весело. Через позитивні емоції найкраще сприймаються знання, які намагаємося передати молоді.

Про важливість збереження природи і роль у цьому процесі національного парку розповідаємо й дорослим на різних нарадах, зустрічах, семінарах – при кожній нагоді. Окремо проводимо значну роботу з відвідувачами. Ми створили не лише візит-центр, а й два туристично-інформаційні осередки. На базі цих закладів можна отримати будь-яку інформацію, що стосується відпочинку в межах парку і навіть Закарпаття загалом. Водночас, надаючи таку інформацію, звертаємось до туристів із проханням бережливо ставитися до довкілля, не смітити, не розводити багаття в лісі, загалом не робити нічого такого, що може зашкодити природі.

Не менш важливою у цьому процесі є інформаційно-освітня робота. Щомісяця випускаємо регіональний еколого-освітній часопис «Синій Вир». Його безплатно поширюємо серед місцевих жителів. Як і тематичні буклети, листівки та календарі, що видаємо кожного року.

Для того, щоб еколого-освітня робота впроваджувалася ефективно, постійно удосконалюємося, вивчаючи передовий вітчизняний і світовий досвід. Ось лише 2019-го фахівців національного природного парку «Синевир», які впроваджують наші освітні програми, ми відряджали вивчати досвід національних парків «Баварський ліс» (Німеччина), «Шумава» (Чехія), «Лахемаа» (Естонія). Участь у закордонних стажуваннях дає нам змогу крокувати в ногу з часом у такій важливій справі, як екологічна освіта.

– Хотілося би на завершення запитати, Миколо Юрійовичу, як триває нинішній туристичний сезон, чим відрізняється од попередніх?

– Відчуваємо зростання інтересу туристів до національного природного парку «Синевир». Найчастіше мандрівники їдуть до Синевирського озера і Реабілітаційного центру бурих ведмедів, хоча й чимало охочих піднятися в гори. Найбільш інтенсивний період, липень – серпень, закінчився. Наступна хвиля – з середини вересня і до середини листопада. Істотно цей сезон не відрізняється від попередніх. Ми докладаємо багато зусиль, щоб відпочивальникам було зручно і цікаво відвідувати наш парк.

Розмовляв Василь НИТКА. «Голос України».

30.10.2019 р.