---

Екологічна стежка «Гребля – Озірце (Дике озеро)» розташована на північному схилі хребта Пішконя. Маршрут проходить шляхом крутизною від 10º до 35º на висоті від 800 до 1050 метрів над рівнем моря.

Маршрут стежки «Гребля – Озірце (Дике озеро)» виконує природно-освітницьку функцію. Пройшовши цим маршрутом, Ви зможете побачити унікальні куточки дикої природи, мальовничі гірські пейзажі, величні карпатські ліси, раритетних представників флори і фауни, рідкісні історичні об'єкти з часів сплаву деревини річками, Другої світової війни та нинішніх часів.

Маршрут пішохідний. Загальна довжина його близько 4 кілометрів тому цей маршрут можна рекомендувати всім туристам без вікового обмеження, що мають досвід походів у гірській місцевості.

Краса цього куточку неймовірна. Навколо стіна незайманих лісів, що стоять наче вартові, оберігаючи це дивовижне місце. Всюди чути дзюркіт дзвінкої річки Чорна Ріка, що в самій назві ховає щось незвичайне та містичне.

Назву Чорна Ріка річка отримала в ті часи, коли професія бокораша була найнебезпечнішою для закарпатців. Довжина річки – три кілометри, це від місця, де вона зливається з Тереблю до греблі. Від греблі і вище річка дістала назву Озерянка. Мабуть назва пішла від озера, що утворилося від загати річка греблею. Зараз, дивлячись на береги річки можна побачити великі камені-валуни, що залишилися від зруйнованої будівлі, яка служила для сплаву лісу. Такі камені можна побачити вздовж берегів Чорної Ріки по всій її довжині. Яка ж повинна бути сила води, щоб понесли на хвилях багатотонні велетні?

З самого початку маршруту нас зустрічає густа стіна карпатського лісу, унікальна рельєфна місцевість. Майже половину шляху екологічної стежки – дорога кам'яниста. Смерека, бук та явір – поширене тріо карпатських лісів. Вони гарно пристосовані для росту майже для всіх типів ґрунту, в тому числі і каменистому. Заходячи вглиб лісу, Вас щоразу зустрічають велетні смереки, десь видно бешкетування вітру – повалені дерева, що типово для каменистого ґрунту.

Опис екскурсійних об'єктів:

1 зупинка. Музей лісу і сплаву. Бере початок маршрут від історичної пам'ятки – музею лісу і сплаву, історія якого починається аж із 1868 року. Тоді в ур. Соколовець на річці Чорна Ріка була побудована австрійським інженером Клаузе гребля, що служила для сплаву лісу аж до самої Тиси. Таким небезпечним методом ліс сплавляли майже сто років, а точніше до 1954 року. Потім гребля була реставрована під музей лісу і сплаву.

Велика подорож завжди починається з молитви і прийняття їжі. Для тих, хто не зробив це на початку маршруту, через сто метрів від початку є стіл і лавиці, де можна відпочити і поснідати.

Набравшись енергії, ми продовжуємо нашу подорож вглиб лісу. На кам'янистій стежці треба бути завжди обережним. Аби уберегтись від розтягнень і вивихів, слід ставати на каміння обережно і впевнено. Важливо не поспішати. Та й, бачачи таку красу навкруги, поспішати ніхто не буде. Кожен захоче залишитися якнайдовше, відчути насолоду, тишу, легке повітря, спів птахів. А хто не пробував ягід ожини? Довкола біля стежки її особливо багато. Трапляються кущі малини та чорниці. Плоди цих рослин смачні та поживні. Чай з ожини, малини або чорниці надзвичайно корисний та має гарний смак.

2 зупинка. Гірський потічок. Пройшовши п'ятсот метрів від першого місця відпочинку екологічну стежку перетинає гірський потічок. Смачна гірська вода додасть Вам сили та втамує спрагу. Надзвичайно красивий вид з містка. Дивлячись вниз за течією та вслухавшись в дзюркіт води, організм збуджується та зцілюється. В таких місцях хочеться залишитись ще трохи. Але на цьому наша подорож не закінчується. Йдучи далі стежкою, нас вітає дзюркотливий струмок, з якого можна поповнити запаси води. Та особливу увагу привертає велике букове дерево. Зовні стовбур нагадує коня з сідлом, далі з «голови» росте прямо в гору. Біля бука є місце з лісовими «меблями»: стіл, лавиці. Тут можна спостерігати як діти граються з дерев'яним конем. Та й самим «поїздити» на ньому. Файна нагода сфотографуватися біля пам'ятки природи.

Ці місця дуже багаті на гриби, найврожайна пора – це осінь. Особливо багато тут опеньків. Вони ростуть скрізь: на повалених деревах, біля них, на пеньках, і просто на землі. Але вирізняється з поміж них, звичайно, білий гриб. Такого красеня в цих місцях можна знайти вагою й більше кілограма. Це справжнє задоволення знайти такого велетня. Слід пам'ятати, що відходити від маршруту не можна. Такі гриби трапляється знайти безпосередньо біля самої стежки.

3 зупинка. Криниця. Продовжуючи подорож, стежка виводить нас на автомобільну дорогу. Але автомобіль тут можна побачити вкрай рідко, дорога використовується лише в окремих випадках. Вийшовши на дорогу, перед очима простирається безліч панорам та чудових краєвидів. Це і густа стіна молодого ялинового лісу вздовж самої дороги, і особливо красивий вид на г. Кам'янка. Звідси вона виглядає як здоровий велетень, що стоїть на сторожі та оберігає навколишній спокій.

Пройшовши автомобільною дорогою 150 метрів, ми підійшли до місця відпочинку третьої зупинки криниця. Тут знаходяться лісові "меблі", де можна перепочити, чиста джерельна вода відновить сили відвідувачів, що витрачені на підйом до озера, та додасть бадьорості. Подорожуючи далі вверх вздовж ялинової стіни на відстані 200-250 метрів від виходу стежки на автомобільну дорогу, ми прийдемо на роздоріжжя. Тут слід бути уважним і звернути увагу на маркування на деревах. На роздоріжжі потрібно повернути вліво. Вправо дорога веде на гірський хребет Пішконя. Подорож на Пішконю також цікава та захоплююча, але ми продовжуємо йти до озера Озірце.

4 зупинка. Дике озеро. І ось ми наближаємось до кінця нашої подорожі. Повільно піднімаючись останні п'ятдесят метрів, біля підніжжя озера наш організм все більше і більше приємно тривожиться. Останній метр і перед нами неземної краси озеро. Воно заховано серед гірської тиші, серед співу птахів. Такий спокій та тиша, як на озері, все більше і більше спокушає залишитися тут якомога довше, відчути душею ту насолоду, яку дає нам природа. Це один із незайманих людиною куточків національного парку «Синевир».

Озірце має другу назву – Дике озеро. З озером пов'язана легенда, яка має початок із часів нападу монголо-татарської орди на Українські та Європейські землі. В ті часи монголо-татарський хан напав був на землі теперішньої Угорщини. Великі багатства, багато золота та срібла, а також іншого добра награбував. Зворотній шлях лежав через Карпати. Велика вага награбованого ставала дедалі не під силу завойовникам. Високі та круті гори, густі ліси затримували та знесилювали хана. Він вирішив заховати частину багатств, що було й зроблено. Половину добра заховав у тихому місці у долині, що була біля підніжжя гори і оточена густим лісом. За награбованим хан мав намір повернутися пізніше. Та матінка-природа стала безжальною до хана, вона затопила долину разом з усіма багатствами, на місці якої утворилось озеро незвичайної краси, що насить назву Дике. Розлючений хан повернувся додому і більше ніколи не повертався в ці краї. А озеро продовжує привертати своєю красою, чарувати око та душу людей.

Довкола озера прокладена стежка, що дозволяє милуватися ним з усіх сторін. Цей дикий куточок парку багатий на гриби тому навіть із стежки можна побачити і зібрати чималий їх урожай. По дорозі багато чорниці. Але вносить часточку краси папороть. Вона росте біля дороги кущами і, наче пір'я жар-птиці, розстилається аж на саму стежку. Із-за вологості та затіненості цих місць, стебло та листки папороті мають темно-зелене забарвлення. З дерев переважає смерека, трапляється бук та клен-явір. Проходячи навкруги озера, стежка веде дерев'яною кладкою, що дозволяє перейти заболочені місця без перешкод. А для ще кращого обзору цього куточку, створено оглядовий майданчик, що виходить на саме озеро.

Середину озера займає острів, який становить площу близько 0,02 га і має болотянисту структуру. Шар торфів покрили мохи. На острівці росте декілька ялин, а також росичка круглолиста, яка занесена до Червоної книги України.

На цьому подорож скінчиться. Але з Вами залишаться незабутні враження, збагачені знання про карпатську природу та безліч цікавих моментів під час подорожі. Сподіваємось, Ви запам'ятаєте подорож екологічною стежкою «Гребля – Озірце (Дике озеро)» назавжди. Приємного відпочинку у нашому краї!

Стан екологічної стежки:

Екологічна стежка знаходиться в хорошому стані. Стежка облаштована декоративно оформленими щитами на дерев'яних стовпах, інформаційними знаками та лісовими "меблями". Маршрут маркований

Режим використання:

Відпочинок з обмеженим розведенням вогнища. Дозволяється фотографування пейзажів, озера, рослин, тварин тощо.

Забороняється: випасання худоби, забруднення озера, зривати рослини, порушовати тишу, купання в озері, розкладання наметів, відхилення від маршруту.

---