Туристичнний маршрут "Лінія Арпада"
Переглянути туристичний маршрут "Лінія Арпада" на карті більшого розміру
На Закарпатті, дорогою до Синевирського озера, між селами Синевир і Синевирська Поляна, в урочищі Остріки, туристів зустрічають загадкові залізобетонні бункери. Звідки вони тут і для чого? Відповідь на це питання дає захоплюючий історико-пізнавальний туристичний маршрут, що має назву «Лінія Арпада».
Туристичний маршрут „Лінія Арпада” цікавий своєю історією, що починається з років Другої світової війни. Лінія Арпада - військово-оборонна система німецької армії та її союзників (Угорщини), яка укріплена потужними інженерними спорудами, створена вздовж старого державного кордону, який простягався через весь Карпатський хребет довжиною понад 600 км з 30 вузлами ешелонованої оборони вглиб на 100 - 120 км. Лінія Арпада не була суцільною і складалася з окремих вузлів оборони. Завданням було побудувати ефективну лінію оборони з мінімальними затратами в найкоротші терміни.
В той час у Східних Карпатах тримала оборону армійська група під командуванням генерал-полковника Хейнріца (перша німецька танкова i перша угорська армії), в яких нараховувалось 320 тисяч солдатів i офіцерів, понад 2500 гармат i мінометів, 25 танків. Ця система об’єднувала 99 оборонних пунктів, 760 залізобетонних i 440 дерев'яно-земляних споруд, 440 вогневих майданчиків, 400 кілометрів траншей і стрілецьких окопів. Надзвичайно сильні укріплення було створено в районі руського перевалу, на Ужгородському, Мукачівському, Хустському, Ясінському, Сигітському напрямках, які вважалися основними. Велика кількість інженерних споруд Хустського напрямку саме і знаходиться на території національного природного парку "Синевир". Це були багаточисленні протитанкові піраміди і загородження, мінні поля, залізобетонні і дерев'яно-земляні споруди (бункери), доти, дзоти, бліндажі, склади і так далі. Між селами Синевир і Синевирська Поляна і зараз знаходиться багато залізобетонних бункерів, які ще добре збереглися.
Маршрут проходить у підніжжі гори Кам’янка (1578 м) в ур. Газуба на схилі південної експозиції крутизною від 10º до 35º, на висоті від 800 до 820 м. н. р. м. Протяжність маршруту 1,5 км, проходить середньовіковим та пристигаючим смерековим лісом, де в домішку є бук, ялиця. Підлісок складається з кущів ліщини, смородини альпійської, аґрусу, бука та жимолості татарської, є вовче лико, горобина, та спірея. Трав’янистий покрив майже відсутній через високу повноту лісу, однак на узліссі, понад потічком є весняні квіти, проліска дволиста, білоцвіт, анемона дібровна, зуб’яниця залозиста, злаки, 2 види мати – мачухи, тощо.
На маршруті можна зустріти саламандру плямисту, ящірку прудку, вупса, ропуху, в потічку тритона та голавля (здерка), мишовидні гризуни, бурозубку, кутору малу. Копитні та інші види великих диких тварин зустрічаються рідко, оскільки маршрут знаходиться близько біля дороги Хуст – Синевирське озеро, де проходить інтенсивний рух транспорту. Однак, можна зустріти сліди косулі, оленя та зайця русака.
Маршрут цікавий своїми фортифікаційними спорудами, яких налічується 39 штук, два закопи протяжністю 500 м., автоматні та кулеметні точки. До маршруту є показник «Лінія Арпада», облаштована стежка. Недалеко (100 м.) знаходиться центральний офіс національного природного парку «Синевир». Стежка починається від автодороги Хуст – Синевирське озеро і повертається до неї. Маршрут обладнаний інформаційним стендом та інформаційними знаками, маркований, пішохідний. По місцю проходження маршруту є природні джерела.
Опис екскурсійних об'єктів:
1 зупинка. Гірський потічок. Саме з цього місця почнеться наша подорож, що пронесе нас сторінками ще не таких давніх часів минулого століття.
...Біля вулиці бункер. На ньому, як не дивно, ростуть смереки, поруч альтанка. Зліва тече гірський потічок з чистою холодною водою, а за спиною привітно дзюркотить гірська річка Теребля. Час від часу мелодію води перебивають пташині співи. Це старт нашого маршруту. Далі піднімаємось вверх спеціально обладнаною стежкою, насолоджуючись чистим повітрям. Раптом в одну мить цей спокій порушив гігантський звір з роззявленою па¬щею. Це ще один бункер, із якого вистромились залізні прути; вони нагадують зуби звіра, що хоче тебе поглинути в пащу – вхід до споруди. А поряд окопи, кулеметні точки та цілий ряд інших бункерів. Врешті, що це таке?
Усе починалося у 1939 р. Військовополонені, за наказом угорських окупантів, приступили до будівництва військово-оборонної системи. Вона пролягла вздовж державного кордону, який тоді простягався через весь Карпатський хребет. Будівництво потужних інженерних споруд тривало до 1943 р., а названа оборонна система в честь династії угорських князів Арпадовичів (889-1001 pp.), потім королів (1001-1301 pp.). Князь Арпад у 889 році об'єднав угорські племена і заснував угорську державу.
Найбільше вузлів оборони на Лінії Арпада будували у долинах річок. Це були численні протитанкові піраміди, загородження, мінні поля, залізобетонні споруди тощо. Так, на хустському напрямку будували в долинах річок Теребля і Ріка. Військових ліній оборони у Закарпатті є шість: чотири угорських: Лінія Арпада, Лінія Гуняді, Лінія Ласло і Лінія Святого Іштвана, та дві чехословацькі – Лінія Бенеша та Лінія Масарика. На території Закарпаття є близько 1,5 тисячі об’єктів часів Другої світової війни. Незважаючи на це, великих боїв під час війни тут не проходило, бо Червона Армія була добре поінформована про оборонну систему цього регіону і, вибравши правильний тактичний хід, наступала в інших напрямках. Таким чином, села Тереблянської долини Міжгірського району Закарпаття були визволені 23 жовтня 1944 р. Майже усі укріплення військово-оборонної системи вороги залишили замінованими, тож на саперів чекала складна робота.
2 зупинка. Мотель «Бункер». Військова історія років війни оживає в уяві, коли подорожуєш маршрутом «Лінія Арпада». Ця туристична стежка, розроблена і обладнана працівниками НПП «Синевир», зараз користується великою популярністю серед туристів. Ще цікавий факт, щоправда вже з сучасної історії: на одному з бункерів оборонної системи «Лінія Арпада», який під час війни використовувався з метою випікання хліба для угорських військових, побудовано двоповерховий мотель. Дерев'яна споруда має оригінальну архітектуру і приймає туристів на відпочинок.
Усе починалося у 1939 р. Військовополонені, за наказом угорських окупантів, приступили до будівництва військово-оборонної системи. Вона пролягла вздовж Державного кордону, який тоді простягався через весь Карпатський хребет. Будівництво потужних інженерних споруд тривало до 1943 р., а названа оборонна система в честь династії угорських князів Арпадовичів (889-1001 pp.), потім королів (1001-1301 pp.). Князь Арпад у 889 році об'єднав угорські племена і заснував угорську державу.
Стан екологічної стежки:
Туристичний маршрут знаходиться в хорошому стані. Носіями інформації на стежці є встановлені декоративно оформлені щити на дерев’яних стовпах. Маркування допомагає організувати рух відвідувачів по маршруту і є джерелом інформації при самостійному проходженні стежки.
Режим використання:
Відпочинок з обмеженим розведенням вогнища. Дозволяється фотографування пейзажів, військових об’єктів, рослин, тварин тощо. Рекомендується ходити пішки по стежці, не відхиляючись від маршруту.
Забороняється: забруднювати навколишню територію, зривати рослини, порушувати тишу, відхилення від маршруту.
